Дон Амече

Дон Амече (справжнє ім’я — Домінік Фелікс Амічі; 31 травня 1908 — 6 грудня 1993) — американський актор і радіоведучий, чия кар’єра тривала понад шість десятиліть. Відомий своєю чарівною, елегантною зовнішністю та фірмовими вусами, Амече став одним із провідних акторів-персонажів студії «20th Century Fox» у 1930-х та 1940-х роках.

Народившись у місті Кеноша, штат Вісконсин, у родині батька-італійського іммігранта та матері європейського походження, він змінив прізвище своєї родини з «Амічі» на «Амече», щоб зберегти його оригінальну італійську вимову в США. Свою кар’єру в шоу-бізнесі він розпочав у водевілі та на радіо, де здобув загальнонаціональну популярність як ведучий таких популярних передач, як «The Chase» та «Sanborn Hour». У 1935 році він перейшов у кіно, зігравши головні ролі в низці успішних музичних комедій та драм, серед яких особливо виділяються «Alexander’s Ragtime Band» (1938), «The Story of Alexander Graham Bell» (1939) та класична комедія Ернста Любіча «Heaven Can Wait» (1943).

Коли у 1950-х роках кількість кіноролей зменшилася, Амече активно працював у театрі та на телебаченні. У 1980-х роках його кінокар’єра пережила славетне відродження, що розпочалося з ролі підступного біржового брокера Мортімера Дюка у фільмі «Місце для торгівлі» (1983). Два роки по тому він отримав премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану за втілення образу оновленого пенсіонера у фільмі Рона Говарда «Кокон» (1985)». У останні роки життя Амече відкрив для себе нове покоління кіноглядачів, подарувавши теплий, по-батьківськи лагідний голос золотистому ретриверу Шейдоу у фільмі Діснея «Додому: Неймовірна подорож» (1993), а потім завершив свою останню появу на екрані у фільмі «Корріна, Корріна» (1994).

Амече був одружений з Оноре Прендергаст з 1932 року до її смерті в 1986 році; у подружжя було шестеро дітей. Амече помер від раку простати в Скоттсдейлі, штат Арізона, у 1993 році у віці 85 років.